Народився 1 вересня 1922 року в м. Дунаївці на Хмельниччині у селянській багатодітній родині. Батько — Никанор Іванович — прищепив майбутньому письменнику любов до народних пісень (мав гарний голос, знав багато напам'ять), любов до землі та праці, до навчання.
Мати — Марія Миколаївна — теж була цікавою особистістю: гарно співала і сина цьому навчала, дотримувалась звичаїв, обрядів українського народу і дітей до цього залучала, розповідала їм біблійні легенди, виховуючи любов до Бога, до справедливості в житті. Микола Магера згадує: „У великі свята матуся водила нас до храму, вчила правильно хреститися, ставати на коліна, чемно поводитись, коли йшла служба Божа".
Сім'я, хоч була бідна, але батьки дбали, щоб діти ходили до школи, гарно вчилися. Саме таке ставлення батьків до сина посприяло Миколі Магері закінчити середню школу (а це були надзвичайно важкі часи для України — голодомор, репресії), здобути у важкі післявоєнні роки вищу освіту у Київському державному університеті ім. Т. Шевченка, посісти визначне місце у суспільстві — стати носієм рідного слова, присвятити своє життя педагогічній роботі.
Любов до красного письменства зародилася у майбутнього письменника, коли він закінчував 10-й клас. Закінчення школи співпало з початком Великої Вітчизняної війни. Саме в цей період були перші поетичні спроби М. Магери. Перебуваючи на фронті з 1944 року, він у окопах писав листи-казочки і трикутником відсилав їх додому молодшій сестрі. А слава до Миколи Никаноровича як видатного письменника прийшла тоді, коли він уже був досвідченим педагогом. З-під його пера вийшли друком декілька книжок.
Особливе місце у творчості М. Магери посідають твори для дітей, зокрема казки. Саме вони є джерелом духовності, у них домінує високий ідеал, добро переважає зло, вони „дихають" щирістю й людяністю.
Ось деякі з його творів для дітей:
- «Пастушки»;
- «Друзі»;
- «Зелені паляниці», до якої увійшли новели, оповідання, казки;
- Повість «З давніх літ»;
- Казка «Хоробрі з Найхоробріших».
Немає коментарів:
Дописати коментар