Лелека

Лелека

Легенда

У сиву давнину бог Перун відправив людину на землю, дав їй лантух, наказавши, щоб віднесла його далеко в ліс. Та боронь боже розв'язати лантух! Не можна було ні розв'язувати, ні зазирати в нього. Та не була б людина людиною, якби не поцікавилася, що ж у тому лантусі є. На півдорозі чоловік зупи­нився, розіп'яв зав'язку, і з лантуха навсібіч повист­рибували жаби, миші, вужі, змії й розповзлися дов­кола. Кинувся бідолаха ловити їх, та де там! І тоді розгніваний Перун наказав: «Я перетворю тебе на птаха, і будеш ним доти, доки не повизбираєш гаддя, яке випустив на волю». Отак, начебто, людина в по­добі бусла й досі ходить по наших полях та болотах, виловлюючи зміїне кодло.

Пташина "кузня"

Пташина «кузня»

Особливо цікаво дістає з шишок насіння дятел.

Великий строкатий дятел живе в наших лісах ці­лий рік. Влітку він годується комахами, їхніми ли­чинками, яких здобуває з-під кори дерев своїм міц­ним, гострим, мов долото, дзьобом.

Восени, коли достигає насіння в шишках ялин і сосен, дятел годується ними.

Крилаті вартові

Крилаті вартові

Удень сови сидять нишком у дуплах, на горищах, переховуються в гущавині дерев, а з настанням ве­чірніх сутінок вилітають на полювання.

Ловлять вони здобич не ту, що бачать (хоч в тем­ряві бачать добре), а, головним чином, ту, яку чують. Слух у сов чудовий. їхні вуха уловлюють найменше шарудіння, найтонші звуки, які для нашого слуху зовсім не приступні. Коли біжить миша, то сова чує її за кілька десятків метрів і без промаху хапає здо­бич гачкуватими кігтями.